S5 Corporate Response - шаблон joomla Книги

logo comexpert

  • Реєстрація

  2. Дублення і оздоблювальні операції

Сутність дублення полягає у введенні спеціальних хімічних (ду­бильних) речовин у структуру дерми, які взаємодіють з функціональними групами білків шкури, зв'язуючи їх між собою. У процесі дублення властивості шкіри змінюються.

Шкіри хромового дублення в перетині мають зеленувато-блакит­ний колір, високу міцність та еластичність, добре розтягуються, стійкі до перепадів температур, мають високий опір до стирання, високі паро- і повітропроникність. Висока гігроскопічність є одночасно по­зитивною і негативною властивістю, оскільки мокра шкіра довго ви­сихає, тому є непридатною для деталей низу взуття. Крім того, шкіри хромового дублення мають недостатню пластичність. Незважаючи на це, їх широко застосовують у виробництві взуття.

Алюмінієве дублення застосовують у виробництві шкір типу "лайка" особливістю якого є використання, поряд із солями хрому й органічними дубителями, природних продуктів - пшеничне бо­рошно, яйця. Нестійкі алюмінієві з'єднання вимиваються водою, тому після висушування намоклої шкіри вона стає жорсткою і втра­чає еластичність.

Шкіри типу "лайка" забарвлюють у різні кольори, переважно білий. Ці шкіри найбільше застосовуються у галантерейному виробництві.

Жирове дублення - процес обробки шкір ненасиченими жира­ми риб (тріски) і тварин (тюленів). Його застосовують для виготов­лення замші зі шкур оленів, лосів і кіз. Після дублення шкіру шліфу­ють з одного боку, іноді фарбують. Замшу використовують також як фільтрувальний матеріал, оскільки вона не пропускає воду, для полірування оптичного скла; її можна прати в лужних розчинах.

Комбіновані методи дублення застосовують для виробництва шкір технічного призначення, шорно-сідельних виробів, шкір для низу взуття та ін. Його сутність полягає у послідовній обробці го­лини мінеральними й органічними дубителями, що дає змогу зде­шевити і прискорити процес.

Оздоблювальні операції проводять з дубленими шкірами з ме­тою надання їм відповідних властивостей шляхом зміни структури і зовнішнього вигляду. До них належать сушіння, жирування, фар­бування і наповнення, які чергуються механічною обробкою шкір: витягуванням, струганням, шліфуванням, пресуванням тощо.

Після кожної з цих операцій шкіра змінює свої властивості. Так, у процесі жирування шкіри набувають еластичності, міцності і густини, а введення твердих речовин забезпечує водонепроникність шкіри. Іноді під час жирування хромових шкір їх наповнюють латексами, емульсі­ями, білками або піддають додатковому дубленню сумішшю синтетич­них і рослинних дубителів. Це дає змогу отримати шкіри з більшою товщиною, густиною, однаковими властивостями.

Після шліфування поверхня шкір стає гладшою, а сама шкіра м'якшою. Ця операція застосовується для виготовлення велюро­вих шкір. За наявності незначних дефектів лицьову поверхню шку­ри двічі шліфують для отримання нубуку.

Механічну обробку шкір здійснюють на пресах для їх вирівню­вання та ущільнення, тиснення (з метою імітації, наприклад, мерії кро­кодила або маскування дрібних дефектів), надання блиску тощо шля­хом нанесення відповідного малюнка на плиті пресу, що деформує.