S5 Corporate Response - шаблон joomla Книги

logo comexpert

  • Реєстрація

 2. Товарознавча характеристика квітів

До трав'янистих квітучих і декоративно-листяних рослин відкритого ґрунту належать такі рослини, у яких надземні органи щорічно до кінця вегетаційного періоду гинуть. Ці рослини можуть бути однолітніми, дволітніми (перехідними від однолітніх до довголітніх) і довголітніми.

Увесь розвиток однолітніх рослин — від посіву й до дозрівання нового насіння — відбувається протягом весни й літа. Восени вони гинуть.

До однолітніх рослин відносяться також і деякі теплолюбні довголітні рослини, що гинуть восени (наприклад, левиний зев, губастик і ряд інших), що культивуються як однолітники.

Перехідними від однолітніх до довголітніх рослин відкритого ґрунту є дволітні (наперстянка, енотера, дзвіночок, тощо), цикл розвитку яких зриває 2 роки: у перший рік розвивається розетка листів, на другий рік дволітки зацвітають навесні, а рано влітку й до осені гинуть.

До цієї ж групи відносять і деякі довголітні рослини (фіалку, маргаритку, незабудку, гесперис), у яких декоративні якості — рясне цвітіння, стійкість — проявляються головним чином на другому році.

Трав'янисті довголітні рослини живуть ряд років. Такі з них, як півонія, флокс, функія, рудбекія, морозо- і зимостійкі; їх підземні органи-кореневища, коренешишки, м'ясисте коріння, цибулини, тощо — довговічні. Надземні ж частини в них після цвітіння щорічно гине.

Інші довголітні рослини (арабіс, церастіум, вінка) мають зимуючі повзучі наземні стебла, які, швидко розповзаючись, укорінюються й утворюють придаткове коріння з вузлів повзучого стебла. Такі довголітники, як седуми, семпервівуми, мезембріантемуми й інші рослини із соковитим листям або стеблом, відносяться до суккулентного типу трав’янистих полікарпічних рослин. У них зимують притиснуте до землі соковите стебло або соковите листя.

Нарешті, є група столоних довголітників (геленіум, вероніка, аконіт, василісник), у яких щорічно відмирають материнські рослини, а зимує колонія самостійних дочірніх осіб, утворених на кінцях столонів материнської рослини.

Крім вищевказаних зимостійких рослин існують й незимостійкі довголітники відкритого ґрунту. їх підземні органи необхідно щорічно викопувати й узимку зберігати в приміщенні (гладіолус, жоржини, тигридія, монбреція, тощо). Навесні їх пророщують і знову висаджують у грунт.

Довголітники до певного віку не втрачають своїх декоративних якостей, навіть навпаки — підсилюють їх. Такі довголітники рік у рік ефектно цвітуть, збільшуючись в обсязі й розбудовуючи велику кількість квіток. Але згодом (в одних багатолітників через 4—5, в інших — через 6—10 років) їх розвиток поступово слабшає, пагони, листя, суцвіття й квітки дрібніють. Виникає необхідність омолоджування довголітників для відновлення їх декоративних якостей.

Зовнішній вигляд декоративних рослин відкритого ґрунту дуже різноманітний. Вони відрізняються за висотою, характером росту, строками цвітіння, за формою суцвіть, квіткою, листям, за їх забарвленням, тощо. Завдяки цим властивостям декоративні рослини відкритого ґрунту можна ефектно використовувати для зрізування, аранжування і зовнішнього оформлення. Багато рослин придатні для вертикального озеленення вікон, балконів, веранд, для внутрішнього декорування житлових кімнат і службових приміщень.

kvitu 2

 

Товарознавча характеристика квітів закритого ґрунту

У наш час складно уявити сучасну квартиру або офіс без кімнатних рослин. Вони ідеально доповнюють дизайн інтер’єру, роблячи його більш сучасним і створюють атмосферу тепла й затишку. І хоча в кожного з нас є свої інтереси, свої симпатії, свої смаки, навряд чи знайдеться абсолютно байдужа людина до кімнатних квітів.

Кімнатні рослини (рослини закритого ґрунту) поглинають вуглекислий газ і виділяють потрібний людині кисень і фітонциди, які очищають повітря й створюють сприятливе середовище для життєдіяльності організму.

Рослини, які використовують для кімнатної культури, належать до різних життєвих форм. Серед них розрізняють декоративно-листяні й квітучі рослини.

Декоративно-листяні рослини в кімнатах або зовсім не цвітуть (пальма, фікус), або цвітуть непоказно (аспідістра), але цінуються за гарне вічнозелене листя. Є декоративно-листяні дерева (фікус, кордиліна), чагарники (аукуба, лігуструм), трав'янисті рослини (аспідістра), що в'ються (кімнатний виноград) і висячі рослини (сеткрезія).

Слабкі стебла в’юнких рослин потребують опори, по яким вони піднімаються нагору, чіпляючись за неї вусиками (цисус), повітряними корінцями (плющ) або обвиваючись навколо опори молодими пагонами (аспарагус пір'ястий). Опорою для в’юнких рослин можуть служити протягнені шнури або ж спеціально зроблені грати й шпалери.

Висячі рослини мають плетисті пагони. У кімнатній культурі такі рослини встановлюють на поличках або високих підставках або підвішують у вазах і амплях. У таких випадках пагони рослин дуже красиво спадають униз.

Серед квітучих рослин також є дерева, чагарники й трав'янисті рослини — як вічнозелені, так і такі, що скидають листя назиму. Із трав'янистих особливе місце займають цибулинні (гіпеаструм) і бульбові (синінгія, цикламен).

Цибулинні рослини розділяються на вічнозелені, які ніколи не втрачають усього листя (гемантус і вічнозелені кринуми), і «відпочиваючі», які після цвітіння втрачають листя й переходять у стан спокою, але зберігають живе коріння (гіпеаструм і опадаючолистяні кринуми) або ж втрачають не тільки листя, але й коріння.

У бульбових рослин після закінчення цвітіння відмирають стебла, листя й коріння й зберігаються тільки бульби, які переживають період повного спокою (бегонія бульбова).

 

kvitu 3  kvitu 4

 

Продовження