Навчальні питання:
1. Маркування, упакування, умови зберігання
2. Гарантійні терміни обміну
3. Правила догляду за взуттям
4. Вимоги до взуттєвих товарів
1. Маркування, упакування, умови зберігання
На ходовій поверхні підошви кожної півпари вказують номер, повноту. Якщо підошва шкіряна або з гуми, поліуретану і прикріплена за методом пресової вулканізації або литтям під тиском, на ній проставляють товарний знак підприємства-виготівника. В інших випадках його проставляють на вкладній устілці, напівустілці або підкладці виробу. Залежно від країни-виробника взуття може мати відповідне маркування згідно з вимогами чинного законодавства тієї країни, в якій воно виготовлене. В Україні взуття маркірують цифровим кодом, який складається з умовного позначення типології споживачів, галузі виробництва і джерела постачання взуття, виробника, експлуатації, висоти, форми, матеріалу підошви, каблука, кріплення тощо, і розрахований переважно на спеціалістів промислової та торговельної галузей, проте для більшої інформативності споживачів виробники застосовують загальноприйняту систему позначення матеріалів, використаних у цьому взутті для деталей верху, низу або внутрішніх.
Позначення деталей взуття:
Кожну деталь взуття позначають відповідним символом матеріалу, з якого вона виготовлена:
Умовне позначення матеріалів, з яких виготовлені деталі взуття:
а) шкіра; б) текстильні; в) комбіновані матеріали (шкіра, вкрита іншими матеріалами, товщина яких не перебільшує 1/3 товщини основного матеріалу); г) інші, переважно синтетичні, матеріали.
Основними умовами, дотримання яких забезпечує належне зберігання взуття, є:
- температура повітря;
- відносна вологість повітря;
- належні освітлення і вентиляція;
- захист товарів від прямих сонячних променів;
- виконання санітарно-гігієнічних заходів;
- потрібно берегти товари від гризунів і молі.
Взуття повинне зберігатися в споживній тарі на стелажах або дерев'яних настилах штабелями висотою не більше 1,5 м, менше 1 м від опалювальних приладів. Відстань від підлоги до настилу та нижньої частини полиці стелажа повинна бути не менше 0,2 м, між стелажами, штабелями і стінками складу – проходи шириною не менше 0,7 м.
Взуття з юхти краще зберігається, якщо його зв'язують попарно за вушка і розвішують на спеціальних дерев'яних вішалах. Для того, щоб воно не припадало пилом, зверху вкривають папером або тканиною. Недотримання правил зберігання призводить до зниження якості взуття. Так, при зниженій вологості та підвищеній температурі спостерігається неоднакове зсідання окремих його деталей. При цьому взуття деформується, тобто з'являються зморшки і складки на заготовці, щілини між підошвою і рантом, жолобляться підошви.
При високій вологості повітря внаслідок різної гігроскопічності матеріалів з'являються зморшкуватість верху, сліди корозії металевої фурнітури і навіть пліснява на деталях. Недотримання температурного режиму та режиму вологості при тривалому зберіганні може призвести до інтенсивного старіння матеріалів, що виявляється у появі тріщин та обсипанні покривної плівки верху, у підвищенні жорсткості й утворенні тріщин на підошвах із гуми.
При зберіганні взуття з деталями із вовняних та напіввовняних текстильних матеріалів або на підкладці з натурального хутра необхідно вжити заходів щодо запобігання ушкоджень міллю.